15.04.2020
Класи: 8 А, Б
Всесвітня історія
Урок № 30
Тема уроку: Освічений абсолютизм
Мета: пояснити
поняття «освічений абсолютизм»; охарактеризувати освічений абсолютизм, як
політику спрямовану на знищення чи реформування
найбільш застарілих феодальних порядків; розглянути особливості правління
освічених монархів Австрійської,
Прусської та Російської імперій.
Завдання:
1. Переглянути відеоматеріал за цим посиланням:
2. Опрацювати довідковий матеріал та матеріал підручника § 23
3. Письмово:
1) Із поданого
переліку тверджень виберіть ті,які стосуються правління Марії-Терезії,Йосифа
ІІ, Фрідріха ІІ ,Катерини ІІ.
Марії-Терезії
|
Йосифа ІІ
|
Фрідріха ІІ
|
Катерини ІІ
|
1.Це монарх сподівався, що допоможе різним народам
його держави перетворитися на єдину націю,за що отримав прозвання «мрійник на
троні».
2.Велика увага приділялася війську,за що цього
монарха прозвали «фельдфебель на троні».
3.Вперше в історії країни проведено перепис
населення і земельних володінь.
4.Знищено єврейське гетто.
5.Налагоджене професійне навчання
ремесел,торгівлі,державної служби.
6.Було підписано «Жалувані грамоти дворянству і
містам».
7.Скасування панщини до трьох днів на тиждень.
8.За часів правління цього монарха було створено
Учительську семінарію,відкрито народні училища.
2. Заповнити
таблицю: "Реформи доби освіченого абсолютизму"
Країна
|
Монарх
|
Назва
і суть реформи
|
Виконані завдання присилаємо
мені на Вайбер (фото) або на електронну адресу denisenkooksana2017@gmail.com
до 16.04.2020
Довідковий матеріал
«Освічений
абсолютизм. Реформи Марії-Терезії. Йосип ІІ. Фрідріх ІІ. Катерина ІІ.
Освічений
абсолютизм-
політика в деяких монархічних державах. Її змістом було знищення або
перетворення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які
здійснювали цю політику ,зображували своє правління як союз королів та
філософів.
Риси освіченого
абсолютизму
|
ü Віротерпимість.
ü Поширення освіти,
науки, мистецтва.
ü Меркантилізм(економічна
політика ,що полягала в активному втручанні державної влади в господарське
життя країни)
ü Ліквідація
феодальних наслідків.
ü Секуляризація
церковних земель.
|
Реформи:
Марія –Терезія(1740-1780)
|
Йосиф ІІ (1780-1790)
|
·
Створення нових, нестанових органів влади.
·
У руки держави перейшло стягування податків.
·
Податкові пільги дворян і духовенства було скасовано.
·
Вперше в історії країни було проведено перепис населення
і земельних володінь.
·
Панщину скорочено до трьох днів на тиждень.
·
Сформоване нове військо.
·
Виникла система освіти-від сільських шкіл до
університетів.
|
·
Встановив рівність підданих перед законом, незалежно від
їхньої станової приналежності.
·
Оголошено віротерпимість(припинилося переслідування
протестантів і зневажання православної церкви).
·
Запровадив обов’язкову безкоштовну початкову освіту для
народу.
·
Звільнив селян від особистої залежності, проте зберіг їх
повинності.
|
Фрідріх
ІІ
(1740-1786)
|
v Обмежив панщину і не дозволяв дворянам зганяти селян із
землі.ВПруссіїбуло введено свободу друку та віросповідання.
v Сприяв створенню
нових мануфактур і банків,прокладанню нових доріг,забудові міст. Чисельність
прусської армії зросла до 150 тис. чоловік.Король отримав прозвання
«фельдфебель на троні».
v Запровадив загальну
початкову освіту і налагодив
професійне навчання ремесел,торгівлі,державної служби та ведення сільського
господарства.
|
Політика
Катерини ІІ
|
Ø Секуляризація
церковного майна.
|
Ø Віротерпимість.
|
Ø Збільшення кількості
губерній до 50,на чолі їх стояли губернатори ,підпорядковані безпосередньо
монархині.
|
Ø Створено окремі
судові заклади для дворян,городян і вільних селян (але кріпаки залишалися під
судовою владою власника-поміщика).
|
Ø Підписано «Жалувані
грамоти дворянству і містам».
|
Ø В Петербурзі
створено Учительську семінарію.
|
Ø Відкриття народних
училищ.
|
15.04.2020
Клас: 9 Б
Історія України
Урок
№ : 33
Тема:
Товариство «Просвіта». Наукове товариство імені Т. Шевченка.
Мета:
охарактеризувати діяльність та значення культурно-освітнього товариства
«Просвіта» й Наукового товариства імені Т. Шевченка
Завдання:
1. Переглянути відео та прослухати аудіо матеріал
за цими посиланнями:
2. Опрацювати додатковий матеріал та матеріал
підручника § 21, п.5
3. Письмово:
1. Впишіть до таблички
порядковий номер термінів чи тверджень, які стосуються діяльності москвофілів або
народовців.
Москофіли
|
Народовці
|
1. Панславізм.
2. В. Шашкевич.
3. Ю. Романчук.
4. Д. Зубрицький.
5. О. Духнович.
6. М. Малиновський.
7. Орієнтація на самодержавну Росію.
8. Розвиток української літератури на народній основі.
9. «Язичіє».
10.
Єдиний «руський» народ.
11.
Піднесення культурного рівня західних українців.
12.
Журнал «Боян».
13.
«Галицько-руська матиця».
14.
Товариство «Руська бесіда».
15.
Журнал «Нива».
16.
Журнал «Галичанин».
17.
Газета «Слово».
18.
Газета «Діло».
19.
Газета «Батьківщина».
20.
Товариство «Просвіта».
2. Виберіть твердження, що характеризують внесок
Наукового товариства ім. Т. Шевченка у розвиток української науки та освіти?
1. Було фактично першою українською Академією наук,
водночас виконувало
функції і університету, і дослідних інститутів.
2. Його діяльність заклала основи розвитку
української літературної мови в західноукраїнських землях.
3. Сприяло пожвавленню громадсько-культурного життя
західноукраїнських земель – заснувало культурно-освітню організацію
Галицько-руська матиця.
4. Через обмін науковою інформацією й участь у
міжнародних конгресах представляло українську науку на міжнародному рівні.
5. Видавало праці українських учених, письменників,
громадських діячів як Східної, так і Західної України.
6. Згуртувало навколо себе інтелектуальні сили
українського народу, сприяло розвиткові української культури.
Виконані завдання присилаємо
мені на Вайбер (фото) або на електронну адресу denisenkooksana2017@gmail.com
до 16.04.2020
Довідковий матеріал
У 1868 році народовцями у Львові було
засновано товариство «Просвіта» - з метою культурного розвитку, консолідації народної спільноти
та піднесення національної свідомості українського народу . Товариством було
видано багато книг, підручників, брошур, літературно-наукових альманахів. Філії
«Просвіти» та читальні з’явилися ледь не по всій Галичині та Буковині. У 1869
р. товариством була заснована власна наукова бібліотека з читальнею та видано
«Читанку для сільських людей» - «Зоря». Першим головою товариства став педагог
та композитор Анатоль Вахнянин.
У 1873 р. у Львові, за ініціативи
народовців, було створено Літературне
товариство ім. Т. Г. Шевченка. Спершу основною метою товариства був
розвиток української словесності. У 1892
р. за ініціативи О. Кониського воно перетворювалось на товариство фахових
науковців та науковців-аматорів. Було сформовано три відділи: філологічний,
історико-філософський та математико-природничо-медичний. Товариство стало
називатися Науковим товариством ім. Т.
Шевченка.
За головування Михайла
Грушевського НТШ товариство мало власну друкарню, а пізніше було
створено «Видавничу спілку» для видання української художньої літератури та
науково-популярних книжок. Товариство сприяло вихованню талановитої наукової
молоді. Фактично – це перша в українська Академія наук.
Утворення товариств «Просвіта»
та Наукового товариства імені Т. Шевченка.
Культурно-освітнє
товариство
«просвіта»
|
Літературне
товариство імені
Т. Г.
Шевченка
|
-
Утворилося 1868 року.
-
Очолював Володислав Федорович.
- Діяло
у містах і селах, відкривало читальні, знайомило населення з українською
літературою, досягненнями науки і техніки в області сільського
господарства.
-
Фінансувало діяльність
кооперативів
|
- Утворилося 1873 року.
- Займалося
культурно-просвітницькою роботою, видавало художню літературу, журнали
«Правда» і «Зоря».
- 1892 року змінило назву
на Наукове
товариство імені Т.
Шевченка.
- Об’єднало наукові сили,
фактично стало українською академією.
- 1897 року товариство
очолив М. Грушевський
|
15.04.2020
Клас: 10 А
Громадянська освіта
Уроки № 49 – 50
Тема уроку: Медіа і демократія.
Права і відповідальність медіа: де баланс?
Мета:
допомогти
учням визначити основні види та функції ЗМІ, розкрити роль мас – медіа у
сучасному житті ; формування свідомого вибору інформації, аналізувати її та
робити висновки; формувати суспільну, громадську і політичну позицію; брати
активну участь у формуванні демократичного суспільства.
Завдання:
1. Опрацювати лекційний матеріал ,
матеріал в підручнику Тема 5. 3. та 5.4.
2. Письмово :
Тести.
1.
Що таке «громадська думка»?
А–будь-які
відомості, створені людиною для передачі в часі та/чи просторі;
Б–колективне
ставлення певної спільноти до деякої суспільної проблеми та шляхів її
розв’язання;
В–набір
ідей і принципів, що стосується свободи;
Г–право
людини вільно висловлювати свої думки.
2.
У якому твердженні не йде мова про цензуру?
А–вимога
автора повідомлення узгодити з ним текст перед його поширенням;
Б–необхідність
попереднього узгодження змісту медійного повідомлення із посадовими особами
органів місцевого самоврядування;
В–
обмеження доступу до мережі інтернет;
Г–
перешкоджання посадових осіб розповсюдженню інформації;.
3.
Що таке «колективне ставлення певної спільноти або нації в цілому до певної
суспільної проблеми та шляхів її розв’язання»?
А–баланс
думок;
Б–громадська
думка;
В–демократія;
Г–свобода
слова.
4.
Яке поняття позначає вид цензури?
А–лід;
Б–таблоїд;
В–темник;
Г–фейк.
5.
Як висловитися коротко: «упередження, яке полягає у тому, що індивід приймає за
реальність невідомі сили, здатні провіщати події і навіть впливати на них»?
А–забобон;
Б–стереотип;
В–судження;
Г–факт.
6.
Як називають право вільно висловлювати свої думки?
А–свобода
віросповідання;
Б–свобода
слова;
В–свобода
совісті;
Г–свобода
творчості.
7. Установіть відповідність між терміном та його
визначенням:
1 – верифікація
|
А – вказівка від влади
щодо конкретних тем для висвітлення або замовчування їх у медіа
|
2 – «джинса»
|
Б – контроль влади за
змістом і поширенням інформації
|
3 – темник
|
В – перевірка
будь-якої інформації
|
4 – цензура
|
Г – привертання уваги
до соціально значущих проблем
|
Д – проплачений
матеріал,який йде під виглядом звичайного журналістського продукту
|
Виконані завдання присилаємо
мені на Вайбер (фото) або на електронну адресу denisenkooksana2017@gmail.com
до 21.04.2020
Лекційний
матеріал
ОСНОВНІ ПИТАННЯ ТЕМИ
1.
Свобода слова;
2.
Мас – медіа в демократичному суспільстві
3.
Етика мас – медіа
4.
Цензура та замовні матеріали
1. Свобода
слова
Свободу
слова вважають однією з головних цінностей демократичного суспільства.
Свобода слова — це право вільно висловлювати
свої думки як усно, так і письмово.
Право людини
на свободу слова закладене в Загальній декларації прав людини та Конституції
України.
Відповідно
до норм міжнародного права, обмеження свободи слова повинні відповідати трьом
умовам: суворо узгоджуватися із законом, мати праведну мету й бути необхідними
й адекватними для досягнення цієї мети. Закони, які вводять обмеження, повинні
бути недвозначними і не створювати можливостей для різних тлумачень.
Легітимними цілями вважають захист репутації, гідності особи, національної
безпеки, громадського порядку, авторського права, здоров’я та моралі.
Існують два
підходи до розуміння свободи слова в суспільстві.
Перший із
них називають утилітарним — він сформувався в
XVII ст. в Англії та стосується перш за все політичної сфери. Право на свободу
слова було законодавчо закріплено для того, щоб у парламенті політики могли
вільно висловлювати своє ставлення до різних питань, а також щоб вони мали
можливість отримувати достовірну інформацію про стан справ у країні. Відповідно
до цього підходу, суспільству свобода слова потрібна для того, щоб воно могло
отримати всю необхідну інформацію про кандидатів та політичні сили на виборах,
а також щоб мати можливість належно інформувати громадськість про владу та
політику.
Інший підхід
до пояснення свободи слова називають ліберальним,
іноді — етичним, або емоційним. У цьому випадку за основу беруть невід’ємні
права людини та її гідність, яка не може бути забезпечена без свободи слова. А
обмеження свободи слова можуть накладатися виключно за крайньої необхідності
для гарантування безпеки інших людей.
2. Мас-медіа
в демократичному суспільстві
Без доступу
громадян до інформації та безперешкодного обміну нею неможливе успішне
функціонування механізмів сучасного демократичного суспільства. Чим повнішу
інформацію мають учасники політичного процесу, чим прозорішою є політика, тим
легше надати їй змісту, що відповідає інтересам людини й суспільства.
ДОКУМЕНТ
Із
Конституції України Стаття 34. Кожному гарантовано право на свободу думки і
слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно
збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або
в інший спосіб і на свій вибір.
Здійснення
цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки,
територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання
заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації
або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної
конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Існування в
країні свободи слова є запорукою існування свободи преси, а отже, і демократії.
Тому деякі міжнародні організації проводять вимірювання рівня свободи преси,
оцінюючи в такий спосіб рівень демократичності ладу в країні. Одним із них є
щорічне дослідження свободи преси та її рейтинг у різних країнах світу, яке з
1979 р. проводить міжнародна неурядова організація «Фрідом Хаус». Згідно з
даними дослідження 2017 р., найкращі умови для вільної преси є в Нідерландах,
Норвегії, Швеції та Бельгії, а найгірші — у Північній Кореї, Туркменистані,
Узбекистані та тимчасово окупованому Криму. Україна перебуває посередині цього
рейтингу поряд із Сомалі та Сьєрра-Леоне, стан її преси має маркування
«частково вільна».
Превір себе
Що таке свобода слова?
У
демократичній державі мас-медіа повинні мати законодавчо забезпечені можливості
для виконання своїх соціальних функцій, серед яких головними є культурна,
виховна, освітня, інформаційна та ідеологічна.
У сучасному
демократичному суспільстві ЗМІ відіграють роль надзвичайно впливового чинника,
без якого неможливо уявити діяльність публічної влади.
Загальновизнаним
є те, що в демократичному суспільстві, де існує плюралізм думок, ідей і
поглядів, мас-медіа відображають інтереси різних політичних сил, крім того,
виконують низку інших функцій у політичному житті суспільства:
•
пізнавальну — допомагають громадянам створити уявлення про політичне життя
країни та його основних учасників;
• контрольну
— сприяють здійсненню громадськістю контролю та спостереження за діями влади;
•
соціалізаторську — здійснюють політичну соціалізацію особистості шляхом
засвоєння індивідами політичних знань, норм і цінностей;
•
громадянську — сприяють формуванню громадянської позиції індивідів.
У
демократичній країні за політичною орієнтацією мас-медіа поділяють на урядові,
опозиційні й незалежні. Завдяки цьому громадяни, ознайомлюючись із
різноспрямованою інформацією, можуть формувати власне ставлення до подій і
процесів, що відбуваються в країні й світі. Важливим показником впливовості
різних мас-медіа є довіра громадськості до них. Найвищий рівень довіри, як
правило, існує до незалежних мас-медіа. Це пов’язане з тим, чи можуть вони
займати різні позиції — бути проурядовими, підтримувати опозицію, критично оцінювати
діяльність усіх політичних сил, дотримуватися свого курсу тощо.
За
відсутності демократії мас-медіа, якщо їх контролює держава, можуть
використовувати для приховування і спотворення інформації, дискредитації
політичної опозиції тощо. Це є порушенням міжнародних договорів щодо прав
громадян на свободу слова й отримання інформації.
У
демократичному соціумі за допомогою медіа відбувається вільний обмін
інформацією та ідеями. Завдяки цьому політична різноманітність стає важливим
чинником політичної системи суспільства та його еволюційного розвитку. Діалог
різних політичних сил із використанням мас-медіа має значний вплив на
формування суспільної думки. Разом із цим через мас-медіа здійснюють різні
форми контролю й впливу громадянського суспільства на діяльність влади. Це
забезпечує розвиток зворотного зв’язку, який стабілізує політичну систему.
Сутність
сучасної демократії полягає не лише в тому, яка частина населення впливає на
прийняття політичних рішень, але и у тому, як влада взаємодіє з громадянами,
яку роль вони відіграють у формуванні влади та вирішенні її долі. Рівень
демократичності країни відображає також те, яке значення має для влади
громадська думка не лише під час виборів, а й у періоди між ними. Якщо такий
вплив існує, то громадська думка справді є дієвим, постійним чинником
політичної системи. Важливу роль у цьому процесі відіграють мас-медіа.
Для
з’ясування й одночасного формування громадської думки з питань політичного
життя, ставлення до політиків, кандидатів на владні посади під час виборчих
кампаній тощо мас-медіа використовують матеріали соціологічних опитувань. Проте
інколи бувають непрофесійно проведені або свідомо сфальсифіковані соціологічні
дослідження. Вони підривають довіру громадськості до мас-медіа, створюють умови
для поширення уявлень про корумпованість у журналістському середовищі.
У сучасному
світі для публічного політичного діяча надзвичайно важливо бути присутнім у
медіатекстах, щоб громадськість не забувала про нього. Із цією метою створюють
привабливий для виборців позитивний імідж політика, проводять акції, що
опиняються в центрі громадської уваги, і цим здійснюють непряму рекламу в
мас-медіа. У пострадянських країнах досить часто приводом для початку тієї або
іншої інформаційної чи рекламної кампанії стають скандали.
ДОКУМЕНТ
Кодекс
професійної етики журналістів 1994 р.
1. Свобода
слова та висловлювань є невід'ємною складовою діяльності журналіста.
2. Служіння
інтересам влади чи засновників, а не суспільства є порушенням етики журналіста.
3. Журналіст
має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається
його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями
і фактами, що мають громадське звучання й покликані захищати інтереси
суспільства та особи.
4.
Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених.
Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду.
5. Журналіст
не розкриває своїх джерел інформації, окрім випадків, передбачених
законодавством України.
6. Повага до
права громадськості на повну та об'єктивну інформацію про факти та події є
найпершим обов'язком журналіста...
7.
Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами
відповідною рубрикацією.
8.
Редакційна обробка матеріалів, у тому числі знімки, тексти, заголовки,
відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо, не повинні фальсифікувати
зміст. Необхідно повідомляти аудиторію про подання відрепетируваних та
реконструйованих новин.
9. Факти,
судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.
Неприпустимим є поширення інформації, що містить упередженість чи
необгрунтовані звинувачення.
10. Точки
зору опонентів, у тому числі тих, хто став об'єктом журналістської критики,
мають бути подані збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних
експертів.
11. Не
допускається таке вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить
до викривлення змісту. Журналістські опитування громадян не повинні бути
сфабрикованими з метою отримання наперед визначеного результату.
12.
Журналіст зобов'язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної
інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.
13.
Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації...
Використання негласних прийомів збирання новин... можуть бути виправдані лише в
разі, коли іншими способами зібрати інформацію неможливо.
14. Плагіат
несумісний зі званням журналіста.
15. Ніхто не
може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне,
регіональне чи соціальне походження або політичні вподобання...
16.
Журналіста не можна службовим порядком зобов'язати писати чи виконувати
будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам...
17.
Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за
виконаний або невиконаний журналістський матеріал є несумісним зі званням
журналіста. Журналіст не повинен використовувати службове становище в особистих
цілях, із метою наживи, самореклами, у кар'єристських цілях та керуючись
прагненням догодити певним силам чи особам...
18.
Журналіст має бути особливо обережним, висвітлюючи питання, пов'язані з
дітьми... Свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним із
професійною журналістикою та піддається громадському осуду...
1) Які три
головні правила роботи журналіста можна назвати, спираючись на цей Кодекс?
2) Які із
цих правил, на вашу думку, порушуються в українській журналістиці?
На стан
громадянського суспільства позитивно впливає розгортання суперництва між
мас-медіа різної політичної спрямованості. Однак якщо вони починають
застосовувати «брудні» технології для дискредитації політичних конкурентів, цей
вплив зводиться нанівець. Впливові політики нерідко намагаються контролювати ті
засоби мас-медіа, що мають найбільший вплив на формування суспільної думки.
Вони прагнуть мати власні радіостанції, телеканали, газети й журнали. Проте, як
правило, ця залежність має прихований характер, оскільки кожному виду мас-медіа
зберегти свою впливовість у соціумі допомагає репутація незалежного.
На яких
засадах діють мас-медіа в демократичних суспільствах?
ДОКУМЕНТ
Із
Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р.
Кожна людина
має право на вільне вираження своєї думки; це право передбачає свободу шукати,
отримувати й поширювати будь-яку інформацію та ідеї незалежно від державних
кордонів усно, письмово, або через друк, або в художніх формах виразу, або
іншими засобами за власним вибором.
1) У чому,
відповідно до документа, полягає право на свободу думки?
2) Яким є
значення цього права для функціонування демократії?
3. Етика
мас-медіа
З участю
мас-медіа у формуванні суспільної думки й громадянського суспільства
пов’язується проблема подання інформації, співвідношення в ній фактів та
коментарів. З одного боку, журналіст не повинен змішувати інформацію і коментар
до неї, з іншого — він не може пасивно констатувати факти без ризику потрапити
в повне підпорядкування владних структур. Тому журналіст у своєму коментарі має
враховувати різні думки, бути критичним, доводячи їх до аудиторії. Коментар має
бути зрозумілим і неупередженим, а його головне завдання — не повчати людей, а
допомагати користувачам інформації сформулювати свою думку. Відповідальність
сучасних професійних мас-медіа перед громадянським суспільством полягає перш за
все в тому, щоб забезпечувати його цінною, повною і достовірною інформацією.
Свідченням
усвідомлення працівниками мас-медіа своєї відповідальності перед соціумом і
небезпеки аморалізму стало підписання в 1994 р. у Києві журналістами України та
інших країн СНД Кодексу професійної етики журналістів для працівників сучасних
українських мас-медіа, відповідно до якого:
•
найважливішим етичним принципом, яким мають керуватися журналісти, є
об’єктивність як неупереджена інформація про події, подання всіх поглядів і
підходів як більшості, так і меншості;
• журналісти
мають право на вибір форми подачі інформації, без шкоди її змісту та
об’єктивності, вони несуть особисту професійну відповідальність за свої
коментарі й думки, зобов’язуються зберігати таємницю стосовно джерел
інформації, отриманої конфіденційно;
ЦІКАВО ЗНАТИ
Цензура в
недемократичних країнах нерідко шкодить творчому процесу. Наприклад, у Китаї
дозвіл на зйомку фільмів видають партійні органи. У цій країні заборонено
знімати кінострічки про інопланетян, привидів, надприродні людські здібності та
все те, що є «ненауковим». Також фільм може бути заборонений, якщо, на думку
партійних цензорів, у ньому забагато насилля, відвертих сцен, або головний
герой буде злочинцем, або ж лунатиме критика Комуністичної партії. При цьому
партія заохочує зйомки історичних фільмів про героїчну боротьбу китайського
народу з ворогами-іноземцями, що намагаються захопити Китай. Режисери таких
кінострічок наділяють китайських солдатів здібностями супергероїв, використовують
якомога більше спецефектів, намагаються зробити їх видовищними, щоб привабити
глядачів. Проте якість цієї продукції є досить низькою, крім того, такі фільми
перенасичені пафосом та ідеологією, і публіка дивиться їх неохоче.
За допомогою
пошукових систем знайдіть в Інтернеті інші приклади застосування цензури в
недемократичних країнах.
• журналісти
мають усвідомлювати соціальні й політичні наслідки своєї діяльності, нести
моральну відповідальність, керуючись принципом завдання щонайменшого зла.
Проте
підписаний документ мав декларативний характер, і дотримання його норм
визначали моральні принципи працівників мас-медіа.
З іншого
боку, він пропонує найзагальніші правила діяльності журналістів, без дотримання
яких повноцінна журналістика не може існувати.
Із того часу
зібрання журналістів ще кілька разів укладали оновлені кодекси етики
журналіста. Нині є чинним Кодекс етики українського журналіста редакції 2013 р.
Також існує Комісія із журналістської етики, яка має розглядати випадки
можливого порушення цього кодексу.
Що є
головним у відповідальності сучасних професійних мас-медіа перед громадянським
суспільством?
ЦІКАВО ЗНАТИ
Точно
невідомо, чому за прихованою рекламою закріпилася саме така назва — «джинса». Однією з версій є те, що отримані за розміщення
такої реклами кошти журналісти або редактори кладуть собі в кишеню джинсів —
звичного робочого одягу.
«Джинса»
має такі ознаки:
• текст
вирізняється за стилістикою і взагалі має чужорідний вигляд серед інших текстів
видання;
• у двох або
більше виданнях розміщено однакові тексти;
• у кількох
виданнях одночасно (чи майже одночасно) з'явилися матеріали на одну й ту саму
тему або з тими самими героями (спікерами), не прив'язані до вагомого
інформаційного приводу;
• ілюстрації
до тексту містять зображення або логотип конкретного товару або бренду;
• сумнівний
текст розміщено в рубриці для прихованої реклами, що часто має назву «Думка»,
«Погляд», «Новини компаній», «Позиція» тощо;
• у тексті
згадується лише одна торговельна марка;
• текст
підписаний або за авторством журналіста-новачка, або під псевдонімом;
• у
матеріалі окреслюється проблема, а її вирішення пов'язане з певним брендом;
• у
дослідженні, присвяченому конфлікту, відображена позиція лише однієї сторони;
• у тексті
йдеться про нагороди, перемоги конкретного підприємства чи бренду.
Наведіть
приклади прихованої реклами.
4. Цензура
та замовні матеріали
У відносинах
мас-медіа з державою існують чотири моделі:
1) Тоталітарна — держава
встановлює абсолютний контроль над медіа.
2) Авторитарна — медіа
мають служити уряду й роз’яснювати громадянам «правильну» політику.
3) Модель соціальної
відповідальності — держава встановлює межі функціонування медіа, залишаючи за
собою право втручатися до певних тематичних сфер.
4) Ліберальна — мас-медіа
служать суспільству, виконують функцію «сторожа демократії».
Таким чином,
за будь-якої моделі взаємодії мас-медіа з державою остання залишає за собою
можливість втручатися до їх функціонування та обмежувати свободу слова «заради
спільної користі». Одним з інструментів обмеження свободи слова є цензура —
контроль офіційної влади за змістом, випуском медіапродукції, театральних
вистав, творів образотворчого мистецтва й кіно з метою недопущення чи обмеження
поширення ідей або інформації, які визнаються цією владою небажаними або
шкідливими.
Цензура може
бути попередньою, коли держава створює такі правила для функціонування
мас-медіа, через які вона може регулювати їх допуск до аудиторії. Це
відбувається через уведення державою системи обов’язкових дозволів,
сертифікацій, реєстрацій, ліцензій, які мас-медіа мають отримати, щоб працювати
або публікувати певні медіатексти. Існує й наслідкова цензура — коли заборонено
поширювати вже існуючі медіатексти або їхні частини, а мас-медіа, які їх
опублікували, підлягають покаранню.
Дослідники
відзначають істотну різницю між цензурою в демократичних і тоталітарних
державах. У демократичній правовій державі цензура гарантує внутрішню й
зовнішню безпеку країни, стабільність держави та політичного ладу за
максимального дотримання прав і свобод людини. У тоталітарній або авторитарній
державі роль цензури істотно змінюється. У такій державі цензура здійснює
контрольно-заборонні, поліцейські й маніпулятивні функції, що багато в чому
збігаються з функціями репресивних органів. Цензура в тоталітарних країнах не
тільки обмежує поширення небажаних відомостей, а й втручається у творчий
процес, професійну діяльність та приватне життя громадян.
Проте
демократичний устрій країни автоматично не передбачає неупередженої та чесної
журналістики. Навіть за умов забезпечення державою свободи слова в мас-медіа
залишається чимало способів і причин передачі навмисно спотвореної інформації.
Основною причиною цього є прагнення отримати додатковий прибуток. Так виникло
явище прихованої реклами в мас-медіа, яке в медійній спільноті називають
«джинса». Приховану рекламу маскують під виглядом новин, авторських текстів,
аналітичних матеріалів, телевізійних програм тощо. Як і звичайна реклама, вона
поділяється на комерційну та політичну. У першому випадку рекламують товари чи
послуги, у другому — політичних діячів та партії.
ЦІКАВО ЗНАТИ
У країнах,
де відсутня свобода слова, населення змушене вигадувати способи, як висловити
свої думки в обхід формальних заборон. Одним із проявів цього стало проведення
в Новосибірську та інших містах щорічних карнавально-художніх демонстрацій під
назвою «Монстрація». Незважаючи те, що більшість плакатів на перший погляд
здаються абсурдними, вони в певний спосіб відображають справжнє ставлення людей
до дійсності.
«Джинса»
відрізняється від справжнього журналістського матеріалу тим, що в ній грубо
порушують ключові стандарти журналістики, зокрема принцип неупередженості. Як
правило, у «джинсових» текстах наводиться позиція лише замовника матеріалу, а
альтернативні думки чи погляди інших сторін ігнорують. Часто журналіст дає в
матеріалі власні оцінки, «навішує ярлики», наводячи при цьому сумнівні
аргументи, посилаючись на недостовірні джерела, вириваючи факти з контексту й
приховуючи від читачів повну картину дійсності, щоб створити найкраще враження
про рекламований продукт.
Як
співвідносяться свобода слова й цензура?
ВИСНОВКИ
Свобода
слова є неодмінною умовою існування демократичного суспільства. Вона дозволяє
мас-медіа вільно функціонувати й забезпечувати аудиторію достовірною
інформацією з різних сфер життя. Задля забезпечення високих стандартів
діяльності мас-медіа було створено так званий кодекс етики журналістів, проте
його дотримання фактично не є обов'язковим. Явищами, які негативно впливають на
якість мас-медіа, є існування цензури та замовних матеріалів.
15.04.2020
Клас: 11 А
Історія України
Урок
№ 38
Тема
уроку: Міжнародні відносини України
Мета:
розкрити
основні принципи зовнішньої політики України; схарактеризувати відносини
України із сусідніми державами і провідними країнами світу; показати участь
України в діяльності міжнародних організацій.
Завдання:
1. Опрацюйте лекційний матеріал та матеріал підручник : § 26;
2. Письмово:
Користуючись
додатковими джерелами інформації закінчити заповнення таблиць 1, 2.
Виконані завдання присилаємо
мені на Вайбер (фото) або на електронну адресу denisenkooksana2017@gmail.com
до 17.04.2020
Лекційний матеріал
План.
1. Початок
міжнародного визнання Української держави.
2. Основні
принципи зовнішньої політики незалежної України.
3. Україна
в міжнародних політичних організаціях.
4. Ядерне
роззброєння.
5. Пошуки
зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.
Перевір себе (усно)
- Коли була проголошена
незалежність України?
- В якому році Україна стала членом ООН?
- Які держави першими визнали нове державне
утворення?
- Що таке «Конституційна ніч»?
Після
проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним
суб’єктом у міжнародних відносинах.
5 грудня 1991 р. після
Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася із Заявою до парламентів і
народів світу, у якій наголошувалося, що Україна, відповідно до принципів ООН, спрямовуватиме свою зовнішню політику на
зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.
Надзвичайно
важливим питанням було визнання України державами світу. Першими 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і Канада,
3 грудня — Угорщина, 4 грудня — Литва і Латвія, 5 грудня — Аргентина, Болгарія,
Болівія, Росія, Хорватія. До кінця місяця — Німеччина, США, Японія, Франція,
Італія, Іспанія, Китай, Швеція, Норвегія, Фінляндія, країни Латинської Америки
— загалом 57 держав.
До кінця
першого року незалежність України визнали 132 країни, а на сьогодні — всі члени
ООН .
Однією з
перших міждержавних угод незалежної України став підписаний у Києві 6 грудня 1991 р. «Договір про основи добросусідства і
співробітництва між Україною та Угорською Республікою». Нині Україна
підтримує активні дипломатичні відносини з 70 країнами світу, має своїх
постійних представників у таких міжнародних організаціях, як ООН, ЮНЕСКО,
МАГATE. Україна є членом ОБСЕ, Ради Європи, СОТ, тісно співпрацює з
міжнародними фінансовими організаціями.
Зовнішньополітичний курс незалежної
України визначається такими документами:
1. Декларацією
про державний суверенітет.
2. Актом
проголошення незалежності
3.
Рішенням ВРУ від 2 вересня 1993 р. «Основні напрями зовнішньої політики
України»
4. Конституцією
України.
Основні
принципи зовнішньої політики незалежної України.
1. Зовнішня
політика України має відкритий характер.
2. Їй притаманні:
принциповість, послідовність, активізація, ефективність, виваженість, прагматизм,
збалансованість, взаєморозуміння і співпраця, взаємовигода, вівноправність,
відмова від участі у військових блоках.
3. Мирна взаємовигідна
співпраця з усіма членами міжнародного співтовариства згідно з принципами і
нормами міжнародного права.
4. Уникнення залежності
від окремих держав чи груп держав.
5. Відсутність територіальних
претензій до інших держав і невизнання їх до себе.
Завдання зовнішньої політики України:
1. Утверджувати
та розвивати Україну як незалежну демократичну державу.
2. Забезпечувати
стабільність її міжнародного становища.
3. Берегти
територіальну цілісність держави й недоторканість її кордонів.
4. Уключити
національне господарство у світову економічну систему для його повноцінного
розвитку та підвищення добробуту народу.
5. Захищати
права та інтереси громадян України за кордоном.
6. Поширювати
у світі образ України як надійного партнера.
Основні напрями зовнішньої політики
України:
- розвиток двосторонніх відносин;
- участь у Європейському Союзі та Нато;
- активна участь в роботі ООН, інших
міжнародних організацій;
- участь у загальноєвропейському процесі.
Таблиця 1. Україна в міжнародних політичних організаціях
Організація
|
Рік
вступу
|
ООН
|
1945 р.
|
Всесвітня організація охорони здоров*я
|
1948 – 1949 рр., поновлено від 1992 р.
|
Всесвітня метеорологічна організація
|
1951 р.
|
ЮНЕСКО
|
1954 р.
|
МАГАТЕ
|
1957 р.
|
Всесвітня організація інтелектуальної власності
|
1970 р.
|
Співдружність Незалежних Держав (СНД)
|
1991 р.
|
Нарада з безпеки і співробітництва в Європі, ОБСЄ
|
1992 р.
|
Чорноморська асоціація економічного співробітництва
|
1992 р.
|
Міжнародний валютний фонд
|
1992 р.
|
Міжнародна організація цивільної авіації
|
1992 р.
|
Міжнародна морська організація
|
1994 р.
|
Рада Європи
|
1995 р.
|
ГУАМ
|
1996 р.
|
Приєднання до програми НАТО «Партнерство заради миру»
|
1995 р.
|
Вступ України до СОТ
|
2008 р.
|
?
|
?
|
14 січня 1994 р. Україна підписала тристоронню угоду
(Україна, США і Росія) про передачу ядерної зброї під контроль російського
командування, відповідно до якої:
- Україні надаються гарантії національної
безпеки одразу після її приєднання до Договору про
нерозповсюдження ядерної зброї;
- США, Російська Федерація та Велика Британія
беруть на себе зобов*язання поважати незалежність і
суверенітет та існування кордонів України, утримуватися від політичного та
економічного тиску на неї і не використовувати проти України будь – яку зброю;
- Україні надаватиметься швидка технічна та
фінансова допомога в ході демонтажу ядерної зброї;
- Україні надаватиметься справедлива та
своєчасне компенсація за високозбагачений уран.
5 грудня 1994 р. на міжнародному саміті в Будапешті
президенти США, Росії та прем*єр – міністр Великої Британії підписали документ – Меморандум про гарантії безпеки України (Будапештський
меморандум)
Пошук
зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.
Прагнення
як Сходу , так і Заходу впливати на
політичний. Економічний та зовнішньополітичний розвиток. Росія – основне
джерело енергоносіїв і важливий ринок збуту українських товарів. Привабливою
для України є інтеграція в Європейський Союз і НАТО. Вступ до ЄС дав би
можливість використовувати переваги міжнародного поділу праці, піднятися на
рівень економічного, соціального й демократичного розвитку передових
європейських країн. Вступ до НАТО гарантував би високий рівень безпеки й
недоторканності кордонів. Однак відсталість української економічної, соціальної
та багатьох інших сфер не дає можливості швидко вступити до західних структур.
За таких обставин значна частина політиків
уважають за доцільне дотримуватися балансування між Заходом і Росією з метою використання
переваг співробітництва на кожному з напрямів.
Таблиця 2. Зовнішньополітичні орієнтири українських президентів
Президент України
|
Зовнішньополітичні
орієнтири
|
|
Леонід Кравчук
|
Обрав прозахідний зовнішньополітичний
курс з метою утвердитися серед країн Центрально – Східної Європи й
дистанціюватися від Росії.
|
|
Леонід Кучма
|
Обрав політику активного нейтралітету.
Провідне гасло – багатовекторність.
|
|
Віктор Ющенко
|
Більшого значення набув західний
напрям
|
|
Віктор Янукович
|
Курс на глобальне ядерне роззброєння, політика
позаблоковості, відмова від вибору «Захід – Схід».
|
|
Петро Порошенко
|
?
|
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий