13.04.2020

Класи: 6 А, Б

Всесвітня історія. Історія України (інтегрований курс)

Урок № 51

Тема уроку: Пантеон римських богів

Мета: дати уявлення учням про релігію давніх римлян

Завдання:

 1.  Опрацюйте лекційний матеріал та  підручник : § 50, п. 1;

2. Передивіться відео за цим посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=1lFqoCm5m-g&t=328s

3. Письмово:

Заповніть таблицю «Боги Риму», проставляючи імена богів у відповідну колонку: Вакх, Марс, Церера, Вулкан, Плутон, Меркурій, Юпітер, Венера, Діана.

Імена богів	Покровителем якої галузі був
	Бог війни
	Бог грому і блискавки
	Бог вина
	Богиня краси та кохання
	Бог ковалів та ремісників
	Бог торгівлі
	Богиня місяця та полювання
	Богиня землеробства
	Бог підземного царства

Виконані завдання присилаємо мені на Вайбер (фото) або на електронну адресу denisenkooksana2017@gmail.com  до 13.04.2020

Лекційний матеріал

Релігійні уявлення стародавніх римлян схожі з уявленнями інших народів стародавнього світу. Стародавні римляни вважали, що спочатку був лише темний і безмежний Хаос, у якому нічого не існувало, навіть часу. Із Хаосу виникла земля, яка і народила гори, ліси, річки, тварин і людей. У той
самий час із Хаосу з’явилися перші боги. Серед них був і володар часу Сатурн. За уявленнями римлян, саме він веде відлік життя, завдяки йому росте все живе, змінюються пори року. Спочатку римляни поклонялися Сатурну як єдиному богу. На його честь проводилися сатурналії — свята, під час яких римляни мінялися місцем із рабами. Цим вони показували, що перед богом усі люди рівні. Вважалося, що біля Сатурна стояло дві чаші. Одна з них була наповнена щастям, а друга — лихом. Бог виливав, за власним бажанням, вміст чаші на голови людей, і вони були щасливими або страждали.

Із давніх часів римляни вірили в багатьох духів, божеств, які не мали людської подоби. Кожен із них відповідав за певні явища природи, події в житті людини. Духи виступали захисниками та охоронцями. Добрі генії охороняли людину протягом її земного життя. Пенати (домашні боги) опікувалися помешканнями. До наших часів дійшов вислів «повернутися до рідних пенатів», що означає повернутися додому. Як і стародавні греки, римляни вірили, що в кожному кущі, у річці, лісі живуть надприродні істоти, які можуть бути добрими або злими, допомагати чи шкодити людям.

Божествам, духам і надприродним істотам приносили жертви. Римляни вірили, що померлі впливають на справи живих і можуть мстити за неповагу до них. Померлий батько ставав для синів богом.

Коли римляни наприкінці VI — на початку V ст. до н. е. ознайомилися з грецькою культурою, богів стало більше.

Запозичені римлянами боги

Римські боги	Грецькі боги
Юпітер	Зевс
Юнона	Гера
Мінерва	Афіна
Діана	Артеміда
Церера	Деметра
Прозерпіна	Персефона
Нептун	Посейдон
Діспатер	Аїд
Венера	Афродіта
Купідон	Ерот
Вулкан	Гефест
Меркурій	Гермес
Марс	Арес
Вакх	Діоніс
Геркулес	Геракл
Аполлон	Аполлон

У Сатурна з’явилися діти, серед них — Юпітер. Коли Юпітер підріс, він вирішив позбавити батька влади і скинув Сатурна з небес. Молодий бог — володар блискавок і грому — став царем богів. Згодом римляни наділили своїх богів, не змінюючи їхніх імен, тими самими силами й обов’язками, що мали й грецькі.

Юпітер мав старших братів — Плутона і Нептуна, з якими і поділив Всесвіт. Плутон став володарем підземного світу, а Нептун — володарем морів.

Кожна верства населення Риму мала власних богів.

Головними патриціанськими богами були Юпітер, Юнона і Мінерва. Вони відповідали грецьким Зевсу, Гері й Афіні. Цим богам були споруджені храми на Капітолії. Головним римським святилищем був храмЮпітера Капітолійського. На честь Юпітера щорічно влаштовувалися Великі, або Римські, ігри.

На Капітолії розташовувався храм Юнони-порадниці (латиною — Монети). При ньому був двір, де карбували металеві гроші. Звідси пішло слово «монета», а двір став називатися монетним. Головними плебейськими богами були Церера, Лібер і Лібера. Церера відповідала грецькій Деметрі, Лібер — Діонісу, а Лібера — Персефоні. Цим богам був побудований храм на пагорбі Авентин. Покровителькою латинів, особливопростих людей, вважалася богиня-мисливиця Діана, що відповідалагрецькій Артеміді.

Деякі професії теж мали покровителів. У торгівців — Меркурій, у ремісників, художників, письменників, учителів — Мінерва. Спільними богами для жителів Апеннінського півострова були Марс (бог війни), Діана (богиня Місяця), Фортуна (богиня щастя, успіху), Флора (богиня квітів), Фауна (богиня родючості й материнства), Венера (богиня весни і садів, потім — кохання і краси). Згодом римляни запозичили богів зі Сходу: Озіріса та Ізіду — з Єгипту, Кібеллу з Фригії, Ваал — з Фінікії та ін.

Італійським богом, сприйнятим римлянами, був Янус. Янус — бог
входу і виходу, дверей і воріт, минулого і майбутнього. Він зображувався з двома обличчями. Одне було спрямовано вперед, інше — назад. На честь Януса названий місяць січень.

Цікаво знати

Римляни вважали себе народом Марса — бога війни. У глибоку давнину новий рік у Римі починався з березня — місяця, присвяченого Марсу. У березні під час священної церемонії по Риму проносили 12 щитів
свого божественного покровителя.

Римлянин міг сумніватися в існуванні богів, але був зобов’язаний показувати шану до них. Розраховуючи на допомогу богів, стародавні римляни намагалися дотримуватися всіх обрядових правил, а також ритуалів. За допомогою ритуалів навіть богів ворога, на думку римлян, можна було переманити на свій бік.

Усі важливі справи римляни починали лише після того, як поворожили й дізналися про ставлення до неї богів. Жерці вбачали волю богів у поведінці тварин, птахів, у природних явищах, принесених жертвах, в усьому незвичному. За несприятливих передбачень жерці могли навіть відкласти військовий похід.

Державні діячі, починаючи зі Сципіона Африканського, підкреслювали божественне походження своєї влади. Коли республіка змінилась імперією, у провінціях поширився культ полководців, а імператори вважалися богами на землі.

У кожній сім’ї були свої домашні боги — лари і пенати. Вони, як вважали римляни, охороняли будинок, здоров’я і благополуччя членів сім’ї. Їхні фігурки зберігали в спеціальних приміщеннях, малювали на стінах. У дні сімейних свят для ларів і пенатів виставляли їжу.

Особливою повагою користувалася покровителька домашнього вогнища богиня Веста.

У римлян було безліч інших богів і богинь, наприклад богиня удачі Фортуна або бог лісів Сильван. Різні богині охороняли перший крик новонародженого, перший крок дитини. Римляни не були охочі до складання поем і цікавих історій про своїх богів. Їхнє ставлення можна назвати діловим. Вони точно дотримувалися всіх священних обрядів, жерці чітко виконували всі священнодійства. Молитви римлян були небагатослівні.

У римлян існували колегії (об’єднання) жерців. Головною ж була колегія понтифіків, очолювана великим понтифіком. Великий понтифік був главою всіх римських жерців, стежив за їх діяльністю, судив їх і повчав.

13.04.2020

Класи: 7А, Б

Всесвітня історія

Урок № 25

Тема: Монгольське панування. Новгородська боярська республіка. Устрій та територіальне надбання Великого князівства Московського 14 – на початку 16 століть

Завдання:

 1. Передивіться відео за цим посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=AyCrTt4EukM&t=381s

2.  Опрацюйте матеріал   підручника: § 22-23;

3. Письмово: скласти 10  тестів до теми.

Виконані завдання присилаємо мені на Вайбер (фото) або на електронну адресу denisenkooksana2017@gmail.com  до 17.04.2020

13.04.2020

Класи: 9 А, Б

Історія України

Урок № :  33

Тема: Русофіли («москвофіли») і народовці («українофіли»)

Мета: охарактеризувати особливості суспільно-політичного життя західноукраїнських земель у 60-80 рр. ХІХ ст., проаналізувати діяльність суспільно-політичних течій, що сформувались на цих землях, її значенням для України.

Завдання:

1. Переглянути відео та прослухати аудіо матеріал за  цими посиланнями:

https://www.youtube.com/watch?v=rBbqo5xsXPs

https://www.youtube.com/watch?v=RpL-DbcYDpg&t=29s

2. Опрацювати лекційний матеріал та матеріал підручника § 21, п. 1- 4;

3. Письмово:  дати відповіді на запитання

Запитання:

·        Назвіть представників москвофілів.

·        Назвіть представників народовців.

·        Інтереси яких верств населення представляли течії?

·        Які організації були засновані народовцями?

·        З якою метою було створено товариство «Народна рада»?

·        Які організації були створені москвофілами?

·        З якою метою було створено товариство «Руська рада»?

·        То які ж цілі переслідувала кожна течія?

Лекційний матеріал

У другій половині ХІХ століття на українських землях, що перебували у складі Австро-Угорської імперії сформувалося дві течії: москвофіли та народовці (українофіли).

Москвофіли	Народовці
Представники: Д. Зубрицький, А. Добрянський, Б. Дідицький, Я. Головацький	Представники: В. Шашкевич, К. Климкович, Ф. Заревич, Є. Згарський
Орієнтовані на Росію представники консервативної інтелігенції, прихильники теорії «єдиного загальноросійського народу від Карпат до Уралу». Фінансова підтримка з боку Росії	Відбивали інтереси молодої української інтелігенції, національної буржуазії, уніатського та православного духовенства. Газета «Діло», часописи «Вечорниці», «Мета», «Нива»
v  1860-1880 рр. – виходить газета «Слово», москвофіли контролюють більшість українських громадських організацій. v  1870 р. – засновано політичну організацію «Руська Рада», що намагалася стати єдиним представником українців Галичини. v  «Ми більше не є русинами 1848 р., ми є справжні росіяни».1871 – 1878 рр. – у галицьких селах москвофіли відкрили 181 народну читальню. v  1882 р. – судовий процес над «москвофілами», яких звинуватили у зраді, звів нанівець діяльність цієї організації.	v  1861 р. – створено товариство «Руська Бесіда», за якого виник перший професійний театр (1864 р.). v  1868 р. – Львів. Утворено товариство «Просвіта» на чолі з А. Вахняніним для організації культурно-освітньої діяльності серед українських селян. v  1873 р. – Львів. На кошти Є. Милорадовича створено літературне товариство ім. Шевченка. v  1879 р. – Ю. Романчук почав видавати газету для селян «Батьківщина». v  1885 р. – заснування народовцями політичної організації «Народна Рада». Цілі: народність, демократія, федералізм.

13.04.2020

Клас: 10 А

Історія України

Урок № 35

Тема уроку: Формування культу особи Сталіна. Масові репресії. Великий терор.

Мета: розкрити процес утвердження диктаторської влади Й.Сталіна – культу вождя, пояснити причини і наслідки встановлення тоталітарного режиму, масових репресій та їх наслідків.

Завдання:

1. Переглянути відео за цим посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=XkVfGxFZyj0&t=29s

2. Опрацювати матеріал підручника § 23;

3. Письмово відповісти на тести:

Тестові завдання:

1. «Шахтинська справа» це:

А. суд на спеціалістами в галузі медицини;

Б. суд над спеціалістами вугільної промисловості;

В. репресії в армії;

Г. переслідування діячів культури;

2. Хто з відомих письменників загинув від сталінського терору 1932-1935 роках;

А. В.Стус;

Б. П.Тичина;

В. М.Бажан;

Г.М.Хвильовий;

3. Сутність Спілки визволення України

А. організація, придумана радянськими спецслужбами для проведення судового процесу з метою фізичного знищення української інтелігенції й штучного розпалювання боротьби проти «націоналістичних настроїв»;

Б. організація, створена у 20-х роках для успішного проведення українізації;

В. підпільний терористичний центр українських націоналістів;

Г. літературне об’єднання, яке займалося висвітленням революційної боротьби за встановлення радянської влади в Україні, або відображення трудового героїзму будівничих соціалізму;

4. « ІІ хвиля» сталінських репресій відбулася в:

А. 1932-1933 рр.;

Б. 1932-1934рр.;

В. 1932-1935 рр.;

Г. 1932-1936 рр.;

5. Арешт українських кобзарів і лірників та розправа над ними відбулася:

А. грудень 1934 року;

Б. березень 1934 року;

В. грудень 1935 року;

Г. березень 1935 року;

6.Розташуйте в хронологічній послідовності:

А. сфальсифікована справа «Українського національного центру»;

Б. сфабрикований процес над « Спілкою визволення України»;

В. « Шахтинська справа»;

Г. справа «Трудової селянської партії».

7. Компанія репресій «Великий терор» розпочалася:

А. 1933 р. ; Б. 1934 р.; В. 1936 р.; Г. 1937 р.

8. У якому році Й.Сталін здобув у СРСР диктаторську владу:

А. 1924 р.;  Б. 1928 р.; В. 1933 р. ; Г. 1935 р.

9.Найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій розташоване в:

А.Бабиному Яру;

Б. Холодному Яру;

В. Биківнянському лісі;

Г. Катині.

Виконані завдання присилаємо мені на Вайбер (фото) або на електронну адресу denisenkooksana2017@gmail.com  до 15.04.2020

Лекційний матеріал

1. Тоталітарний режим та формування культу особи Й.Сталіна.

Робота з поняттями:

Тоталітарний режим – це політичний режим, який передбачає встановлення всеохоплюючого державного контролю над усіма сферами життя суспільства шляхом терору, знищення демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої групи (політичної партії).

Основні риси тоталітарного режиму:

- наявність єдиної партії, як правило керованої диктатором, яка зливається з державним апаратом і таємною поліцією;

- проникнення держави в усі сфери життя суспільства;

- жорстока ідеологічна цензура;

- велика роль державної пропаганди, маніпуляція масовою свідомістю населення;

- масові репресії, терор з боку силових структур;

- централізоване планування економіки;

- контроль за засобами масової інформації (підтримка та вихваляння існуючого режиму, жорстока цензура, кримінальне покарання за поширення незалежної інформації);

- адміністративний контроль за здійсненням правосуддя;

Важливим засобом для зміцнення тоталітарної системи – формування культу вождя, наділеного надприродними рисами, який припав на кінець 20-х років. 

"Культ особи" і сталінська "революція зверху" - явища взаємопов'язані. Не дивно, що і зародились вони одночасно. 21 грудня 1929 р. Сталіну виповнилося 50 років, і центральний орган ВКП(б) газета "Правда" присвятила свої сторінки ювілею вождя. Зі статей М.Калініна "Керманич більшовизму",

А. Мікояна "Залізний солдат ленінської гвардії", К.Ворошилова "Сталін і Червона Армія", С.Орджонікідзе "Твердокам'яний більшовик", А. Бубнова "Ленінець, організатор, вождь" та інших керівних діячів партія і країна дізналися, хто такий Сталін:

- організатор Великої жовтневої соціалістичної революції;

- творець Червоної армії і натхненник її славних перемог над білогвардійськими арміями і військами інтервентів;

- відданий охоронець ленінської генеральної лінії і принциповий борець з опозиційними наскоками на неї;

- талановитий теоретик ленінізму і гідний продовжувач справи Леніна,

- вождь світового пролетаріату;

У зв'язку з ювілеєм у країні були надруковані велетенськими тиражами портрети вождя і "ювілейні матеріали". В "червоних куточках" на підприємствах, у приміщеннях партійних комітетів, виконавчих комітетів рад, керівних органів професійних спілок з'явилися бюсти Сталіна. Поступове насадження тези про те, що незгода з поглядами та діями «вождя», розглядалося, як антидержавний акт. Перетворення у свідомості багатьох людей Й.Сталіна як реальної людини (з його особистими якостями, сильними і слабкими рисами, індивідуальністю) на символ соціалізму, навіть держави.

Перевір себе

- Назвіть основні риси тоталітарного режиму?

2. Масові репресії та їх ідеологічне виправдання.

Термін «репресії» використовується для визначення методу покарання людей, які вважалися антиреволюційними елементами й ворогами народу.

Робота з термінами

Політичні репресії — це примусові заходи, що застосовуються через політичні мотиви, такі як позбавлення життя і волі, примусове лікування в психіатричних установах, виселення, позбавлення громадянства, залучення до примусової праці, позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, що були визнані соціально небезпечними або неблагонадійними за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками.

 Лідери більшовицької партії, розгортаючи будівництво соціалізму, декларували необхідність утвердження диктатури пролетаріату, яку вони

представляли знаряддям боротьби трудящих проти контрреволюційних

елементів. Водночас комуністичне керівництво вважало більшовицьку

партію виразником інтересів пролетаріату і згодом здійснило підміну диктатури пролетаріату диктатурою партії більшовиків. Поряд із репресіями вдосконалювалася система тотального контролю над суспільством.

Від 1930 р. розширювалася мережа виправно-трудових таборів,

об’єднаних у систему ГУЛАГу («Главное управление лагерей»). Кількість

ув’язнених у цих таборах за десять років зросла до 4 млн. осіб. Було відновлено каторгу та смертну кару. Й. Сталін розумів, що українізація викликала посилення українського національного руху, який підтримувала частина комуністів, а це могло вивести Україну з-під контролю Москви. Тому в Україні гонінь і переслідувань передусім зазнало старше покоління української інтелігенції, оскільки саме серед них шукали й знаходили «зрадницьке обличчя націоналістичної інтелігенції».

Правлячий режим діяв жорстко, вдаючись до терору не тільки до представників колишніх експлуататорських класів, а й до усіх верств населення.

Робота з термінами

Терор - найгостріша форма боротьби проти політичних і класових супротивників із застосуванням насильства аж до фізичного знищення.

Репресії - захід державного примусу, покарання.

Дозуючи тиск і відвертий терор, репресивний апарат як невід’ємна частина

тоталітарного режиму покликаний був виконати такі головні завдання :

- знищення будь-якої, навіть потенційної опозиції;

- придушення національно-визвольного руху;

- знищення старої «партійної гвардії», усіх, хто міг пролити світло на минуле Йосипа Сталіна;

- переслідування і знищення всіх представників колишніх політичних партій, заможних верст населення;

- зняття соціальної напруги в суспільстві, знищення «стрілочників» представників бюрократичного і партійного апарату, на яких перекладали відповідальність за прорахунки Сталіна та його оточення.
       

В Україні почалися масові репресії і терор.  Механізм репресій був спрощений максимально, але в той же час  чітко відпрацьований:

Головні положення Постанови ЦВК СРСР про боротьбу з ворогами народу:

1. «Слідство має відбуватися протягом 10 днів.

2.Прокурор не бере участі у судовому процесі.

3.Підсудний не має права на адвоката.

4.Вирок суду не підлягає оскарженню.

5.Підсудний не може сподіватися на помилування.

6.Смертельний вирок суду( розстріл) проводили у виконання негайно».

   Лиховісні спец автомобілі НКВС, яких у народі називали «чорними воронками», щоночі доставляли до НКВС тисячі «ворогів народу». А потім починалися нестерпні катування.

  

 Загалом протягом 20-30-х років прокотилося три хвилі масових репресій.

  І хвиля (1928-1931років) – розкуркулення, депортації, викриття шкідницьких організацій, боротьба проти відомих українських громадських діячів та інтелігенції. Найвідоміші справи проти «шкідників»:

-      

« Шахтинська справа» ( 18 травня – 6 липня 1928 року ) над 53 спеціалістами вугільної промисловості  Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяльністю, обвинувачення підсудних у намаганні зруйнувати вугільну промисловість Донбасу - найважливішу паливну базу СРСР і таким чином, зірвати індустріалізацію СРСР( 11 обвинувачених засуджено до розстрілу, інші отримали різні строки ув`язнення );

-  1930 рік - сфабрикований процес над « Спілкою визволення України» (СВУ) – справа, спрямована проти « старої» національної еліти. Звинувачення 45 чоловік у підготовці збройного повстання, що мало на меті відновлення самостійної «буржуазної» України, унаслідок фальсифікації документів і нечуваного в юридичній практиці насильства над заарештованими, більшість підсудних визнали винними й ув’ язнили на термін від 3 до 10 років. Серед засуджених: 2 академіки, 11 професорів, 2 письменники, учителі, юристи, священики, студенти. Проте наприкінці 30-х років (коли репресії набули масового характеру) 13 осіб із 45, що проходили за справою СВУ, знову заарештували, а згодом і розстріляли.

- справа «Трудової селянської партії» – (1929 рік) - обвинувачуваним приписувався саботаж в галузі сільського господарства та індустріалізації;

- справа «Промпартії» - (1930 рік) - державним обвинувачем був  прокурор Криленко (розстріляний у 1937 році). Обвинувачуваними в основному були представники «буржуазної інтелігенції», яким приписувався саботаж індустріалізації СРСР, співробітництво з іноземними розвідками, підготовка іноземної військової інтервенції в СРСР;

- справа «Союзного бюро» - (1931 рік) -обвинувачуваним приписувався саботаж в галузі планування господарською діяльністю, зв'язок з іноземними розвідками.;

"Пулківська справа" - справа сфабрикована НКВС проти групи радянських вчених за звинуваченням в "участі у фашистсько-троцкістсько-зінов'євській організації";

- сфальсифікована справа «Українського національного центру»

( УНЦ ) 1931 рік - процес над колишніми провідними діячами УНР, серед яких були М.Грушевський, В.Голубович та інші. Цей процес підштовхнув до розправи над священиками Української автокефальної церкви, що привело в січні 1930 року до її формальної самоліквідації боротьба ( із 34 єпископів за арештовано 24, ще 8 зникли без суду і слідства )

У 1938 р. Політбюро ЦК ВКП(б) встановило для України квоту на репресії

у 6 тис. жертв, але керівництво КП(б)У на чолі з М. Хрущовим звернулося

до Москви з проханням збільшити цей ліміт на 30 тис. осіб. Органи виконання

покарань працювали на межі своїх можливостей, в’ язниці були переповнені. Тілами розстріляних заповнювали рови поблизу багатьох міст України.

Отже, жертвами сталінського тоталітарного режиму в Україні стали

мільйони людей. Найшвидше знецінювалося у радянській державі людське

життя.

ІІ хвиля ( 1932-1935 рр. ) – голодомор, репресивний спалах після вбивства С.Кірова, боротьба з «націоналістичним ухильництвом»:

-          голодомор 1932 – 1933 років;

-          самогубства М.Хвильового та наркома освіти М.Скрипника;

-          арешт українських кобзарів і лірників та розправа над ними

( грудень 1934 року );

- справи «Української військової організації ( УВО ) , «Блоку українських націоналістичних партій» тощо.

ІІІ хвиля сталінських репресій, яка відбулася в  1936-1938 роках – доба «Великого терору»:

-          боротьба з українським націоналізмом ( справи націоналістичної  групи професора М.Зерова, «Блоку українських терористичних груп» та ін.);

-          боротьба з ухилами в партії ( справи «Українського троцькістського центру» , « Соціал-демократичної партії України»);

-          чистка партверхівки, репресії проти членів КП(б) У (Є.Квірінг, Х.Раковський, П.Постишев та ін.);

-          репресії в армії (серед репресованих були відомі радянські полководці Й.Якір – командувач Київського військового округу, І.Дубовий – командувач Харківського військового, Є.Ковтюх, І.Федько, Д.Шмідт, І.Уборевич та ін.);

-          репресивні заходи проти українських діячів культури – «розстріляне відродження».

    Суспільство дедалі більше поринало у прірву страху, відчаю, соціальної деградації. Репресії переросли в масові. Не уникла репресій армія і партія. Так, із 62 членів ЦККП(б)У в 1937 році 56 були звинувачені у ворожій діяльності, з 11 членів політбюро ЦККП(б) репресовано 10, з 5 кандидатів у члени політбюро-4, всі 9 членів оргбюро ЦККП(б)У загинули.  В результаті «Великого терору» постраждали мільйони людей, після цього влада сталінської керівної верхівки стала абсолютною. У 1938 р. Політбюро ЦК ВКП(б) встановило для України квоту на репресії у 6 тис. жертв, але керівництво КП(б)У на чолі з М. Хрущовим звернулося  до Москви з проханням збільшити цей ліміт на 30 тис. осіб. Органи виконання покарань працювали на межі своїх можливостей, в’ язниці були переповнені. Тілами розстріляних заповнювали рови поблизу багатьох міст України.

      Отже, жертвами сталінського тоталітарного режиму в Україні стали

мільйони людей. Найшвидше знецінювалося у радянській державі людське

життя.

Сталінська модернізація істотно вплинула на суспільно-політичне життя республіки. Змінилася соціальна структура населення, збільшився пролетаріат, сформувалася соціалістична інтелігенція. У результаті небачених репресій та ідеологічного тиску утвердилася необмежена диктаторська влада Й. Сталіна, що закріпило монополістичну владу комуністичної партії.

Перевір себе

1.     На які верстви населення в Україні найбільше поширювались репресії?

2.     Якою була подальша доля виключених з лав КП(б)У?